Принцип роботи. На сторінці товару є посилання типу "Замовити". Веде воно на контактну форму. Але посилання не просте, а таке, що при переході на сторінку з контактною формою передає новій сторінці певні дані. Наприклад, код товару. Чи назву. Чи те і інше. А форма вже "ловить" ці дані і виходить, що користувач потрапляє на сторінку з уже заповненою інформацією про замовлення (йому не треба вписувати назву товару, його код, ціну... - все що ви запрограмуєте) і вашому майбутньому клієнту лишається лише додати власні контакті дані.
Реалізація на базі WordPress.
1. У місці виводу інформації про товар тулимо посилання типу:
Як ви зрозуміли. це посилання передасть у форму (яка знаходиться за адресою www.нашсайт.домен/zamovl/) заголовок посту, фактично - назву товару. Бажаючі розширити функціонал можуть погратися з і передавати їхні значення.
2. Встановлюємо плагін (хоча ви його мабуть і так вже давно використовуєте 
) для створення нашої форми замовлення. Важливо: саме під форму замовлення має використовуватися форма з id 1 (Принамні, я не зміг зробити те, що хотів, вкористовуючи інші форми. Можливо, через небажання досліджувати документацію по СForms), тож, якщо ви використовуєте цей плагін уже давно і вже вже встигли понастворювати купу інших форм, то просто зробіть клон першої форми і використовуйте її як і раніше з новим айді, а звільнену форму переробіть під замовлення: створіть бажані поля, а для полів, які мають приймати дані, в назві поля вставляємо приблизно таке:
3. Створюємо , в якому замість виводу контенту, вставляємо наступний код:
Цей код має показати на сторінці нашу першу форму і "упіймавши" передане значення part_id, внести його у відповідне поле. Наостанок, створюємо сторінку з адресою, вказаною у посиланні (нашсайт.домен/zamovl/) і... вуаля!
Робочий приклад можна знайти на сайті .
]]>Ти підіймаєш голову і ловиш такий погляд, якому одразу ж підкояєшся і без жодного слова встаєш та поступаэшся місцем. Ні, це була не 70-річна бабуся, не якийсь інвалід. Не вагітна жінка. Такий собі колишній (мабуть) ГБіст років під 60... Але ти нічого не кажеш. Бо й так знаєш все наперед і не хочеш переполоху. Не хочеш чути усих цих "маладой чалавєк", "я для вас камунізм строїл" і т.д...
Мужик сідає, розгота своє "Сіводня" і навіть не думає платити за проїзд. А ти стоїш, і, як завжди, заднім числом починаєш уявляти, як би ти йому відповів, ще тоді, сидячи, якби тобі хтось дав зайві 5 секунд на обдумування. Ти б на нього подивися, спитав чого він хоче, сказав би, що сам знаєш, кому слід поступатися місцем, а кому ні... А якби почалася "заварушка" ти б йому ласково пояснив, що нехєр пенсіонеру, якому не сидиться вдома, їздити на комерційному транспорті. І послав би його... в тралік. Там собі хай їзде скіки влізе. Безкоштовно. І всі йому поступатимуться місцем.
І, ти розумієш, що це взагалі вже дурні думки, і так думати ніззя, а тим більше писати такі дурниці до блогу, але ти б навыть хотів на одну мить стати якимось інвалідом. Шоб коли тебе настпуного разу хтось похлопає по плечу і ти піднімеш голову, а в тебе на пів обличчя якась страшна фігня як у Фредді Крюгера... або коли ти таки встанеш, всі побачать шо в тебе замість ноги протез, ооо!
Хоча ні, тобі хтось розповідав, що був свідком подібної ситуація, коли бабця-комуністка зігнала з місця якогось хлопця-інваліда і нічо, совість її не мучила, сиділа далі...
Отакий ти, представник сучасної молоді. "Невихований", з ненавистю до старшого покоління, яке вибрало тобі в мери Черновецького (завдяки якому ти маєш змогу щодня кататися на катку, а сьогодні вранці, коли температура стала плюсовою, навіть поплавати прямо на вулиці, посеред міста...), а завтра вибере тобі Януковича...
Ти розумієш, що твої думки не є нормальними, старше покоління треба поважати і ти сам колись, дай Бог, доживеш до такого віку... Ти розумієш, що просто тебе це все все дістало і це лише маленький психічний зрив, але...
]]>- можна вставляти великі об'єми інформації, використовуючи короткі фрази;
- за допомогою шорткатів можна інтегрувати в пост код, який при вставці безпосередньо в редактор, зазвичай, "зачищається" двигунцем (скрипти, php-код тощо...).
Також можна отримати додаткову гнучкість. Наприклад, багато хто "ховає" рекламу всередині посту. Код рекламного блоку, при цьому, жорстко прописаний в коді сторінки в певному місці і тому не завжди можна розраховувати на те, що реклама гарно вписуватиметься в той чи інший пост і не конфліктуватиме з його наповненням. Якщо ж вставляти рекламний код за допомогою шорткатів, які можна розмістити в будь-якому місці посту, то можна, знаючи особливості конкретного посту (де в нас будуть зображення та інші об'єкти) коректно розмістити рекламний блок!
І це лише один із прикладів, як можна використовувати шорткати.
От я, наприклад, при публікації матеріалів на одному з своїх новинарних сайтів, часто зазначаю внизу кожного "скопіпещеного" повідомлення його джерело. І, як правило, 80 відсотків джерел - одні й ті ж сайти. Коли мені набридло кожного дня вручну робити посилання, скажімо, на "Газету по-київськи", я поліз у файл functions.php свої теми і додав там наступне:
return '
<strong>Источник:</strong> <a href="http://mycityua.com/">Газета по-киевски</a>
';
}
add_shortcode('pk', 'pokievski');
Тепер мені достатньо вставити в редакторі
[pk]
аби отримати наступне:
Источник:
Вкурили до чого веду? Юзайте на здоров'я!
Вихід із ситуації. хоч і не дуже зручний, але все ж таки існує.
Беремо безкоштовну утиліту . Додаємо в неї наш фільм, який би ми хотіли переглянути на Андроїд-пристрої та, власне, місцерозташування та назву файлу, який і буде нашим фільмом. У вкладці "Video" вибираємо кодек MPEG-4 (FFMpeg), бітрейт відео виставляємо в межах 600-700. Ставимо галочку на опції 2-Pass Encoding. У вкладці Picture встановлюємо розміри зображення в 480x320 px. У вкладкці з налаштуваннями звуку все залишаэмо без змін і лише виставляємо бітрейт у 128 кілобіт/секунду.
Запускаємо процес перекодування і після досить таки довго чекання (в залежності від розмірів оригінального файлу) отримуємо відео, перекодоване спеціально під наш гаджет!
]]>Що ж можна зробити за допомогою ?
Перш за все, дві основні функції - це створення та демонстрація баз баних у вигляді таблиць та створення онлайн-форм, за допомогою яких можна ці дані збирати.
Ви можете створити будь-яку базу (списки клієнтів з персональними даними, музичний архів... які-завгодно дані, що можна систематизувати у формі таблиці!), керувати нею, та, за потреби, розмістити як віджет на своєму сайті, зробивши, таким чином, дані публічними. Величезним плюсом є факт наявності імпорту-експорту (Еxcel), який коректно працює з українською мовою! Звісно ж, передбачена можливість доступу кількох користувачів до однієї бази для спільної роботи над нею.
Можливість створення онлайн-форм дає змогу швидко і без навиків програмування створити, наприклад, контактну форму та вмонтувати у веб-сторінку. Що цікаво, кожна форма зв'язана з певною базою даних, то ж форму можна використовувати для наповнення котроїсь з ваших баз. Наприклад: вести облік клієнтів, що звернулися до вас через сайт чи просто надати змогу людям наповнювати інформацією вашу базу.
Ще однією "смачною фішкою" є можливість організувати персональне файлосховище: зі слів розробників, можна завантажувати скільки завгодно файлів будь-якого розміру!
В усіх випадках все дуже гнучко налаштовується і, що головне, немає абсолютно ніяких обмежень! І все це безкоштовно! (Для тих, хто в це не вірить і хоче дізнатися як же ж сервіс зароблятиме гроші: хлопці збираються пропонувати рішення, реалізовані в MyTaskHelper, комерційним структурам і, очевидно, зароблятимуть на побудові та інтеграції великих і складних баз даних для окремих замовників + ). Для тих же, кому вдасться виявити якісь обмеження чи незручності, є два шляхи:
1 - .
3 - Трішки почекати. Бо розробники приготували ще багато чого цікавого, що буде впроваджуватись найближчим часом:
- Можливість коментувати записи
- Взаємозвязки між таблицями (Наприклад, щоб можна було створити таблицю університетів і під'єднати до неї таблиці з даними про студентів кожного з університетів)
- Можна буде обрати поля, які доступні в інтегрованій формі (у віджеті форми), а які лише всередині системи. Те ж саме стосується і самої бази (можливість вибрати поля, які недоступні у "розшареній" базі даних).
- Покращення можливостей та наворотів пошуку
- Створення мап на основі таблиць (якщо задано колонки координат) з точками/полігонами та їх описами на основі данних таблиці (це моя пропозиція! - обіцяли реалізувати...)
- Можливість відображення усіляких схем та графіків на основі даних вашої бази
- Можливо, реалізація функціоналу, який би дозволив використовувати MyTaskHelper в інтернет-комерції (інтеграція з платіжними системами, paypal, sms і таке інше)
- покращення зовнішнього вигляду
... і ще багато всякого цікавого-корисного!
Ви все ще тут? Бігом реєструватись на !
P.S. Стежимо за оновленнями сервісу:
]]>досягнення року - зрозумів, над якими своїми якостями та сторонами треба попрацювати у 2010 А ще (хочеться у це вірити...) я навчився розподіляти свій настрій на потоки і перемикатись між ними. Тобто, наприклад, якісь негаразди в сфері А не впливають на мій загальний стан та на мою поведінку при перебуванні в сфері Б
подія року - 26 квітня
настрій року - параноя
зустріч року - Женя :-*
геморой року - Васінька
країна року - як завжди, Україна...
місто року - смт Березне, Рівненська область
слово року - "Бліна!"
подорож року - Ічнянський національний парк (хоча було багато і іншийх цікавих подорожей: , , , , , , осіннє відрядження-експедиція на велисопедах знову-таки Херсонщиною, ...)
веб-сервіс року - ну, мабуть треба було віддати цю номінацію Твіттеру, бо, хоч я і користуюсь ним вже третій рік, але саме цього року він почав неабияк розвиватися і набув популярності. Та й за кількістю проведеного часу на ньому він також мабуть вийде переможцем для мене. Але все ж, я віддам цю номінацію сервісу від українських розробників . Чому? Бо хоч він і ніфіга не революційний, але, тим не менш, чомусь до цього часу ніхто не додумався зробити щось подібне. А я чекав появи такого сервісу понад 3 роки. Що ж в ньому такого особливого?
колір року - синій
запах року - феромончики протилежної статі
новина року - смерть Майкла Джексона (нічого іншого в голову не приходить...)
ржач року -
книга року - найкращої нема. Хоча найбільшу насолоду подарували "Inside Out" Ніка Мейсона та "Метро 2033" Дмитра Глуховського...
фільм року - "Аватар" канєшна! (Хоча, подібні номінації не можуть бути адекватними, бо в них завжди перемагають ті речі чи події, які було "продегустовано" ближче до кінця року...)
група року - The XX, хоча й швидко приїдається... Але хтось мав започаткувати подібний мінімалізм у музиці...
пісня року - ...
жах року - власні сновидіння
кафе року - барижне кафе-бістро, в якому я обідаю
напій року - гарбузовий сік (згадаймо дитинство!)
їжа року - асортимент
кохання року - є таке І, сподіваюсь, не тільки року...
транспорт року - тупе питання, правда?
бренд року -
антилюдина року - я сам (хто мій ворог? я сам собі ворог... ((с) якась там українська група, не пам'ятаю...)
мрія на наступний рік - + реалізація всього надумано і, головне, чого я б найбільше хотів в плані особистісного розвитку - щоб я нарешті почав знаходити час на..
- спорт;
- навчання програмуванню;
- гітару та створення музики на компі;
- вивчення англійської...
Мрію, щоб моя перетворилася на справжню природоохоронну соціальну мережу з новим дизайном та постійною тусовкою...
Сподіваюсь багато подорожувати новими місцями...
...Хочу зробити закордонний паспорт, розробити власний бізнес-план у сфері, де ще не всі ніші розібрано...
... Навчитися ще краще контролювати свої емоції і бути спокійним і зосередженимя. коли стається "завал". Обережніше проявляти емоції з малознайомими і неадекватними людьми... - ніяк не навчуся цього...
Багато всього хочу!!!...
І хочеться вірити, що 2010 буде хоч і з кардинальними змінами (наближення яких я відчуваю...), але всі вони будуть в більшості своїй позитивними!..
Тож, бажаю собі і всім хто це читає побільше удачі, посмішок, гарного оточення і приємних моментів в 2010 році! З наступаючим Новим Роком!
]]>
- 140 символів? Що за маразм? І в чому прикол? Чим він краще звичайного блогу?
Напевно, всі хто майють акаунт в (далі - Тві) не раз намагалися пояснити знайомим, що це таке і "в чому прикол". А от чи змогли? Спробую зробити таку собі збірну солянку власних і чужих думок з цього приводу, щоб наступного разу, коли мене запитають, я не чухав голову, видаваючи "Ну, розумієш... ", а просто переслав посилання на цей пост.
Отже...
1. Тві - "фотоапарат миттєвостей"
Не знаю як кого, а мене таращить від того, що коли я відчуваю захват (чи навпаки) я можу в цей же момент відправити смс в Тві, яка максимально точно передасть мій стан. Потім буде пізно - емоції ослабнуть, лишиться лише пшик. (Наприклад: "Ааааа! Я підкорив Говерлу!") Плюс я люблю використовувати Тві під час мандрівок, коли не має змоги або часу зробити повноцінний пост до блогу. Виходить такий собі щоденник мандрівника.
2. Тві - особливий формат
Виходячи з першого пункту вже можна зрозуміти, що Тві розрахований на такі пости, які не завжди є "форматними" у "нормальних" блогах. От скажімо, якби ви до свого ЖЖ часто публікували короткі емоційні нотатки про свій психологічний стан чи місцеперебування, посилання на відео, яке вам сподобалося і т.д. і т.п., то вас би просто не зрозуміли... В Тві - це нормально, він для того і створений!
Тві - ідеальний формат для постінгу посилань на відео, чужі сторінки та одиничні зображення. Пости такого типу в повноцінний блогах, в яких відвідувачі прагнуть знайти власний контент автора, в більшості випадків сприймаються негативно.
3. Тві - втілення образу веб 2.0
Коротко нагадаю: ідея так званого веб 2.0 в тому, що люди (а не медіамагнати) створюють контент і, головне, визначають саме цікаве і важливе. І якщо до інструментів створення контенту можна сміливо віднести як блоги, так і сам Тві, то уже в процесі відбору Тві є лідером. Як? А дуже просто. Мій приклад. Я не заходжу щодня на новинарні сайти в пошуках що ж такого важливого сталося. Я просто на пів годинки відкриваю вранці Тві. Про смерть Майкла Джексона, карантин у Києві, концерт Мертвого Півня... про все я дізнався в Тві. Якщо розглянути процес ще трохи детальніше, то кожна людина намагається "фоловити" (читати) тих, чиї інтереси хоч якось спіпадають з інтересами валсника акаунту. Кожен френд, дізнавшись щось цікаве, публікує посилання. Отримуємо підбірку цікавого для нас тематичного контенту!
(Наприклад, у кожного айтішника в друзях, як правило, 60 відсотків таких самих схиблених на програмуванні/девайсах тощо. Створюється таке собі комьюніті, в якому пропустити посилання на новий цікавий матеріал, що стосується даної сфери, практично неможливо!)
Доказом того, що механізм відбору інформації дійсно працює є хоча б той цікавий процес, коли ваша френдстрічка переповнена посиланнями на один й той самий матеріал від різних людей. Значить, цьому матеріалові дійсно варто приділити увагу, можливо, він зацікавить або якось стане в нагоді....
4. Тві вчить лаконічності
Хм, є й така думка, так... Ну, дійсно. часто доводиться перефразовувати те, що попередньо не вмістилося в 140 символів
5. Тві - чудовий спосіб отримати відповідь
Я давно вже не користуюся всякими сайтами типу, на яких можна задавати питання і отримувати відповіді. Складно уявити, що люди, які є знавцями певної сфери, сидять і моніторять відповідні розділи на цих сайтах, аби дати відповідь черговому "чайнику". А от в Тві відповідь отримати дуже легко, бо вас точно прочитають кількасот людей. Сьогодні ж!
6. Тві дає нові можливості в інтернет-комерції та PR
Отут я не експерт, але досвід та та (це лише відомі мені 100-відсоткові спрацювавші випадки) показує, що завдяки Тві можна суттєво розширити мережу своїх клієнтів та легко і ненавязливо інформувати про нові послуги і акції. А факт поступового "виходу" в Тві все більшого числа комерційних структур лише підтверджує цю думку.
7. Тві дає змогу знайти нових друзів і просто розширити коло спілкування
А що тут ще скажеш? Хіба що те, що Тві-користувачі набагато ліпше йдуть на контакт в реалі, ніж будучи користувачами усіляких ЖЖ. Можливо тому, що в Тві прийнято бути самим собою, а не завуальованою істотою з абстрактними постами десь на liveinternet.ru
8. Тві дає можливість спілкуватися з раніше недоступними людьми
Зірки шоу-бізу, власники корпорацій, політики... Вони вже теж тут (і навіть в багатьох випадках дійсно самі пишуть в Тві) і готові ділитися з вами враженнями та слухати вас!
9. Тві - гарний інструмент для малих робочих груп
Ой, про це довго розповідати, але... Якщо уявити що якась компанія працює над якимось питанням віддалено одне від одного, то дуже легко створити таку собі робочу інформаційну лінію, просто зафоловивши (додавши в друзі) одне одного. Є нова ідея. інформація чи поступ у справі - написав в Тві, решта вже про це знає. Ну, виглядає абстрактно, але ідею даного способу використання Тві ще треба розвинути. А між тим, вже зявляються Тві-подібні сервіси для закритих груп. Наприклад, для офісу фірми. Тоді, де б ви не були, смска з новим апдейтом "статусу" завжди вас знайде. Ви будете в курсі, який настрій у шефа і не пропустите спонтанну ідею колег через годину влаштувати п'ятничний корпоративчик
10. Тві як інструмент дл проведення заходів
Схоже на попередній пункт, але тут ше будемо використовувати Тві-пошук. Так, є така штука. До того ж, вона має властивість оновлюватись в режимі онлайн. Тобто, з'явилося щось нове на задану тему - ви одразу це бачите. Як це можна використовувати? Дуже просто. Скажімо, приїхали ми на змагання по вязанню. Попердньо всі домовляються, що цій події в Тві присвоюється певний так званий хештег. Скажімо spytsi09. Тож, якщо ви писатимите в Тві пост про дану подію, просто додавайте в кінці #spytsi09. Таким чином можна:
а) викликати увагу до події
б) відстежувати інформацію, повязану з подією
і, нарешті, саме смачне...
в) активно брати участь в події та впливати на її хід. Звичайно, наступний приклад для такої події, як змагання по вязанню спицями видасться нереальним (але це - справа майбутнього ), а от на всіляких IT-збіговиськах уже використовується на повну: окрім того, що люди під час самої події моніторять Тві і пишуть в нього, реагуючи на повідомлення інших учасників події та обмінюючись інформацією, завдяки завбачливо виставленому на видному місці великому екрану, на якому відображаються в реальному часі результати пошуку в Тві по тегу події, учасники можуть бачити актуальну інформацію та взаємодіяти.
Наприклад, достатньо написати під час якогось блогкемпу про зміни в розкладі виступів, як інформацію отримають як і ті учасники, що читають Тві з лептопа, так і ті, що просто подивляться на екран. Також класною фішкою є можливість будь-якого учасника запитати щось та отримати відповідь, поділитися враженнями тощо. Це все миттю зявиться на головному моніторі зустрічі. І для цього нічого не треба робити, окрім як просто написати в Тві.
Фух... І це ще далеко не все. Я думаю, існують ще сотні, якщо не тисячі подібних (придуманих і ще не народжених) фактів та можливостей використання Тві.
Доповнюйте!
]]>- російськомовні чиновники не знали б взагалі і слова українською. Зараз вони хоч трохи змушені її використовувати...
- телебачення, і, я на мене, головне - реклама не були б україномовними. Мені здається, саме ці два моменти є одними з головних в підтриманні нормального сприйняття та розуміння української мови в суспільстві.
Але, тим не менш, більшість української мови не знає. Як таке може бути, що навіть провідні компанії, розробляючи рекламні кампанії, сто разів перепровіряючи макети, пропускаючи їх через редакторів і т.п. все ж допускають вихід у світ суржиковмісних і навіть взагалінезрозумілонаякіймовінаписаних "шедеврів"? Я думаю, кожен не раз "ловив" подібні ситуації.
З недавнього часу я вирішив фііксувати подібні випадки. Це лише перша порція, далі ця "Галерея невігластва" буде оновлюватись. (Одразу перепрошую за якість фото, вони з мобільника.) По картинкам можна клікати для отримання більшого розміру + моїх коментарів. Якщо маєте подібні фото або зустрічатимете такі випадки - надсилайте всьо мені!
Тож, надання російській мові статусу державної - втрата будь-яких шансів на те, що наступні покоління спілкуватимуться у більшості своїй українською...
]]>Але коли людей запитують, що повинен зробити кандидат на пост Президента, щоб вони за нього проголосували, ті відповідають: "дати мені 5 квартир". "утеплити стіни хоча б мого будинку", "підвищити пенсії до 2000 гривень" і т.д. і т.п. Це реальні відповіді на опитування, проведене однією з київських газет. Я в шоці. Люди не розуміють що таке влада, її типи і види. Люди не знають які функці і повноваження Президента. Люди чекають популістських обідцянок і готові "вестится" на них. Люди неосвідчені. Люди егоїстичні. Дайте мені 5 квартир, утепліть мій будинок... Люди не вміють вирішувати локальні проблеми, примушувати місцеву владу виконувати свої фунції. Люди не вміють обєднуватися задля вирішення навіть дрібних проблем. Людям на..рати на решту країни. Люди думають, що тимчасова вигода дозволить не звертати уваги на решту країни і прожити спокійно до наступних виборів: "Чи продали б ви свій голос?" - питає один чувак у Твіттері. "Продала б, але не за 50 гривень" - відповідає інша особа. А за скільки? За 51? За 99.99? Яка ціна того, щоб віддати владу в руки людей, які готові її купувати? Яка ціна цих людей (і якого Керівника ці люди заслуговують), що продають себе і свою країну? Сильно високо беру? Наївний, високослівний? Так, так, їсти треба вже зараз!? Памятаю. Просто хтось не хоче розуміти, що ці 50, 100, 1000, 10000 гривень за свій Голос ВОНИ всеодно заберуть собі назад. І навіть більше. І все за твій рахунок. Способів купа... Люди не розуміють, що зміна влади - це не лише зарплати і жрачка, це розвиток країни і, головне, зміна свідомості усього населення разом з чиновниками (в бік європейського мислення чи в бік 90-х., совковості... Бо, може ви й не помітили, але свідомість країни за такі проміжки, як 5 років, таки змінюється, і то сильно... )...
Хоча, що там казати. Країна, величезна частина населення якого називає шансон жизнєннай музикай, по-іншому, мабуть не може... Самі для себе створили ситуацію, коли вже немає з чого і з кого вибирати... Хоча, кажуть, вибір є завжди. ? Приречені?
]]>
А ви знаєте що таке ложемєнт?
Підказка... Нічого не нагадує?
А так нічого в голову не приходить? Ну ладно. Ложемент - це місце кріплення опор чи фіксаторів при транспортуванні... ракети.
Коротше, є на межі Кіровоградської і Миколаївської областей (колись) суперсекретний об'єкт, від якого залежало життя людей на планеті. Нині це просто музей ракетних військ. Отам я й побував минулими вихідними, задовільнивши свій потяг до індастріел- та апокапліптичних штучок...
На подвір'ї музею розташовано різні типи ракет, що мали нести боєвий заряд на різні відстані. Від кількох тисяч кілометрів, як ця...
...так і такі, що могли вийти у відкритий Космос і досягти будь-якої точки земної поверхні...
Це знамети ракета СС або, як ще її називають, "Сатана"
А це неформальний талісман музею і улюбленець відвідувачів, песик на імя Ракета (насправді я не знаю, як його звуть, але всі відвідувачі миттю придумували називати його саме так. Людська психологія проста як 2+2...)
Та за двожиною він дійсно схожий на СС
На вулиці ще багато всякого-цікавого...
І навіть смітники тут стилізовані...
А в двигунах ракет, що так і не виконали своє стратегічне призначення тепер живуть пташки...
Невдовзі почалася екскурсія, яку проводив цікавий мужик-військовий, схожий, як зовнішньо, так і голосом, на актора Федора Бондарчука
І нам показали все, що лишилось від пускових центрів...
І ось вона, "червона" кнопка!.. Зверніть увагу на заклеєні надписи на панелях. Цікаво, чому так? Вже ж таємниці нема ніякої. Чи там написано "Стєрєть Амэріку н.."?
Показали як виглядає в розрізі шахта з командним пунктом...
...Житловий відстік...
Командний пункт у шахті встановлений на спеціальній підвісці і під час атаки у вояків був шанс лишитись живими. Якщо встигнути пристегнути ремені
А потім почалось саме цікаве. Нас повели в єдину повністю уцілілу (після позбавлення Україною ядерного статусу) шахту з командним пунктом...
Кількасот метрів підземеллям і ось, те, що ми бачили на макеті, відкрилося перед нами "вживу"!
Шахта розрахована була на одночасне перебування максимум 5-6 чоловік "нажиматєлєй на кнопку", тому коли вся наша група з двох десятків людей завалила туди, стало трохи тіснувато...
Але в самий низ шахти, до командного пункту, спукали по кілька осіб на ліфті, в якому висить телефон зі списком 12 абонентів, серед яких числиться і місцева сауна ))) Я був здивований, що в такому місці знайшли місце для прапора. Невідомо хто (працівники музею чи вояки в першій половині 90-х?) "приколовся" і замість оригінального серпа з молотом втулили тризуб... o_O
А потім нас знову повели на вулицю. Показали і розказали як здійснювалося життєзабезпечення шахти повітрям і іншим. А також систему охорони периметру бази. (Правда, датчики руху в землі видно не було )
Якби ви випадково потрапили на базу (і в процесі вас не убило струмом), то електронна система мала миттю виявити ваше точне місцезнаходження, подати сигнал, розвернути оцю болванку у ваш бік, а солдатики в ній уже б придумали що з вами робити...
Бункер, в якому здійснювалося чергування по охороні периметру
Потім нам показали купу всяких величезних машин, які возили ці командні пункти і ракети та опускали їх до шахти
І, ось вона, пані Боєголовка. 200 Хіросім в компактному розмірі
Кришка пускової шахти, яка мала піднятися, не зважаючи на 120 тон ваги, за 8 секунд...
І не повністю залита бетоном пускова шахта...
А взагалі, я ще багато чого всякого цікавого не розказав. Про тони льоду у шахтах, про те, як перевозили ракети, про парафін і нейтронне випромінювання... А атмосферу перебування у шахті не передати на словах і особливо фотками... Тому, кому цікаво, вивчайте сайт (несподівано якісний + багато панорам!) і впєрьод!
P.S. Добре, що все так закінчилося... (Закінчилося?) Маю на увазі гонку озброєнь...
]]>