Або ж просто бере своїх читачів на понт. Ану, чи поведетесь і будете казати, шо “да, чувак, це круто!” Бо останнім часом пише він повну лажу. Хто зна, може хлопець просто здружився з Іздриком (або просто перечитав...)? І, якщо “Трохи пітьми” я так-сяк добив, то “Архе”, попри всі потуги, більше 5-ти сторінок в день не дається. Брєд. Це при тому, що після “Поклоніння ящірці”, “Культу” я вважав його одним з уллюбленним письменників разом з (трохи колоїдний коктейль вийде) Гаррі Гаррісоном, Айзеком Азімовим, Робертом Шеклі, Джанні Родарі, Ніком Хорнбі та Джеромом Девідом Селінджером; а з роману “Намір!” я ще спромігся витягнути специфічний, закладений туди спеціально для мене, сенс...

Ну все! Такого ідіотизму я ше не бачив. Розкиданість сюжету (якщо він взагалі присутній в “Архе...”), відверта реклама “Мівіни”, введення до списку героїв самого Любка Дереша (напевне, аби читачі не вважали жодного іншого героя за автобіографічне дзеркало автора? Чи мо’, то просто від прогресуючої зіркової хвороби?)...

І от, саме цікаве, як реагуватимуть люди? Поведуться й надалі купуватимуть Дерешові книги, чи пошлють його якнайдалі? Але навіть після такого розчарування цікавість не дає спокою: що ж він знову видасть за “...талант, помножений на нестримне почуття гумору, який возведено у ступінь повної відсутності стереотипів” і те, що він нам радить читати, “бо це не просто модно”, а й навіть “захоплює і не відпускає” (Інтро на задній палітурці)? Не знаю, мене відпустило. І, мабуть, далі мучити себе дочитуванням я не буду. Бо за час читання цих двох останніх книг, все, що відклалося в пам’яті – це сюжет з покинутою лісовою залізничною станцією і таксофоном із “Матриці” та “ПіццаАхуїцца”.

Все, більше нічого оригінального. Хай навіть палкі шанувальники, до числа яких я також донедавна належав, звинувачують мене у нерозумінні зростаючого таланту письменника та його “інтелектуальної” прози, з присутньою їй справжньою ГЛИБИНОЮ, яку не всі можуть віднайти. Хай так! Дайте мені шось попсове. Лєгкоусваяємага чорно-білого хавчика! Але Дереша я більше не купуватиму!

Tags: Любко Дереш, Трохи пітьми, Архе, Намір!