Дауншифтінг: покажи місту середній палець!

Я згоден, слово незрозуміле, але явище, яке воно означає ви вже, можливо, мали змогу неодноразово спостерігати, або хоча б чули про це. Це коли успішні топ-менеджери кидають перспективну кар’єру і їдуть жити в село; це коли чуваки, начитавшись “Анастасії” Володимира Мегре, створюють родові поселення, а прибічники здорового способу життя – екопоселення.

Дауншифтінг може виражатися по-різному: від простої зміни роботи (з більш перспективної та високооплачуваної до гіршої, зате з меншою відповідальністю та можливістю мати вільний час для самого себе чи своєї сім’ї) до радикальної зміни всього свого способу життя. Але прагення у всіх дауншифтерів одне – жити повноцінним життям, а не присвячувати його кар’єрним гонитвам і на старість зрозуміти, що все було марно: життя прожите безцільно…

Мотиви теж можуть бути різні. В першу чергу, це відсутність вільного часу для отримання насолоди від життя та самореалізації, нестача часу для спілкування з сім’єю, надмірний темп міського життя, банальні “пробки” на дорогах, погане середовище для існування у місті та бажання жити в екологічно чистому ландшафті…

Особисто для мене такими мотивами є:

а) прагнення бути поближчим до природи
б) неможливість придбання житла у місті плюс те, що я не сприймаю бетонну коробку за житло і ніколи не зможу назвати її домом (бо дім – це будинок, де ви сам господар, а не те, де над вами і під вами живуть ще якісь люди та де ви залежите від них та комунальних служб і багатьох інших факторів…).

Негативні сторони. Так, вони є. Головні – це робота в селі та спілкування. Тепер по черзі по кожному пункту.

Уже зараз в інтернеті активно обговорюються ідеї створення так званих it-поселень, фактично, поселень людей, які більшість часу працюють за компютером та можуть працювати на відстані: програмісти, дизайнери, перекладачі тощо. Тож не проблема разом зкинутися і зробити нормальну точку доступу до інтернету для всього поселення. Я маю два приклади людей, з якими я особисто знайомий, що живуть у селі (один з них взагалі в лісі) і при цьому працюють, заробляючи непогані гроші. Один з них представник громадської організації, інший – художник-дизайнер і скульптор в одній особі.

Інше річ – спілкування. В селі не так багато людей, як у місті і в театр там зазвичай не сходиш у п’ятницю… Але фішка в тому, що якщо звалювати в село не самому, а якраз цілою групою – поселенням, то не проблема разом організувати і дозвілля. Можна підняти тему відновлення діяльності сільського клубу і проводити там разом якісь цікаві заходи, можна просто збиратися по-черзі у когось вдома і влаштовувати що завгодно – від традиційних українських вечорниць, що допоможе вивчати свої рідні традиції (якраз на такі мене запросили нещодавно – побуваю – розкажу) до якихось it-тусовок, коли в гості приїзджатимуть знайомі з міста (вони будуть раді подихати свіжим повітрям, а ви – екшну і спілкуванню). Можливо, серед вас чи ваших знайомих виявляться музиканти, поети, художники!… Головне – це креатив в голові, а з ним можна внести багато нових способів проводження часу в традиційний сільський побут. Можна навіть корінних жителів залучати – може вийти досить непогано!

Те ж саме стосується проблем побуту. Якщо ви переїзджаєте в село самостійно, то досить важко вирішити традиційні проблеми з водопостачанням, опаленням, дорогами тощо. А уявіть якщо проблему комунікацій вирішувати величезною громадою, з розподіленням обов’язків і теде! Вийде набагато легше, швидше, дешевше і, головне, ефективніше!

Коротше кажучи, усі хто дійсно готовий на протязі 2009-2010 років звалити в село з мінімальними фінансовими інвестиціями (на даний момент я розраховую реалізувати свої наміри за 5-10 тисяч зелених) – скидайте мені свої е-мейли, потім я запрошу всіх в закриту групу до обговорення можливих варіантів та стратегій.

Для тих, кого я ще не переконав, або просто кому стало цікаво, кілька цікавих лінків в інтернеті:

Дауншифтинг в Википедии
Дауншифтинг в России
IT-деревня или просто дауншифтинг
Дауншифтинг – путь к счастью или побег от реальной жизни?
Дауншифтинг – как бросить работу и отдыхать вечно

  • Народ, як на мою нескромну думку, ви дуже наївні стосовно уявленнь про життя у селі: готовий закластися, ви ніколи там не жили і доволі “узагальнено” уявляєте собі питання, наприклад, “і зробити нормальну точку доступу до інтернету для всього поселення” – не кажучи вже про “спілкування і сільські клуби”. Успіху вам бажати не буду – бо я цинік і реаліст… 🙂

  • А припустимо діти є в родині?
    І вся інша інфрамструктура?
    Явна потреба в авто також не сильно здешевлює життя.

    Для нашої країни дауншифтінг як переїзд з міста в село не сильно актуальний.

  • The Lex, я сам з села, просто вже 8-й рік живу і працюю в Києві. Інтернет у нас в селі є.
    Дауншифтер, села бувають різні. Причною закриття дитячих садків є мала кількість дітей. Будуть діти – буде й садок. Я ж чого писав про те, що звалювати доцільніше групою сімей чи осіб?..
    Авто? Можливо, але якщо ти прагнеш усамітнення то явно не розраховуєш на часті поїздки кудись. Якщо ж все ж планується робити виїзди кілька разів на тиждень у місто, то знову ж таки, села бувають різні – є ті що знаходяться на великих автошляхах, і дістатися кудись нема проблеми.. Та й якусь капєйку для початку чи таврію буде нескладно придбати раз ти вже знайшов гроші на хатину і все інше…

  • Asad

    Якби реально була група людей, готових створити it-поселення, то я стовідсотково теж би приєднався. Купити квартиру в місті дійсно практично нереально ((

  • Asad, аби реально була така група людей її треба почати збирати. Ви дійсно готові стати другим номером у списку? )))

  • Машина у селі потрібна – це факт. Так, не знаю у якому селі жив Міха, але я знаю лише такі села, де машина потрібна. Вона навіть у райцентрі потрібна – без неї жити можна хіба у справді великих містах, якщі такі є окрім обласних центрів.

    Що до “прагнення усамітнення” – це все, вибачайте, вигадки: тоді можна взагалі усі блага цівілізації покинути і пити жити в очерет. А що? Я по тв бачив – якісь люди так живуть – у ставку миються і все таке. Тож “прагнути усамітнення” можна лише тоді, коли забезпечена можливість “від усамітнення звільнитися” – коли захочеться чи коли треба буде. А треба буде.

    Що до дитсадка: я тут не зрозумів, нащо вам дитсадок? 🙂 Ви там, у селі, працювати збираєтеся? Де? У колгоспі? Не смішіть мої капці – дитсадок потрібен тільки коли обидва батьки працюють, а як навіть там у вас ціла група збирається, то чого б одному з вас з усіма дітьми і не посидіти. Бо у вас, звиняйте за вираз, ніфіга не “дауншифтінг” виходить, бо дауншифтінг – це – читаємо уважно! – відмова від можливостей заради інших можливостей. А ви у даному випадку відмовляєтеся від “можливості мати своє житло у місті” – ага. Стривайте! Але ж ви й не маєте такої можливості – ага? То який же це тоді “дауншифтінг”? 😉

    Чого у селі немає або бракує: транспорту, комунікацій, електричної енергії – ви, мабуть, будете дуже здивовані, коли виявиться аж надто мізерна потужність підведених до села ліній електромережі – ага. Далі: добре якщо є газ – але з газом є питання, бо наша країна встановила аж надто смішні ліміти його витрат “за меншу ціну” – для більш-менш комфортного помешкання на рівні міського споживати газу доведеться більше і платити за нього за більшими тарифами. Але газ у будинку ще треба обладнати – бо ж у будинках наших сільських (про сучасні “котеджні містечка” мова не йде) зазвичай з побутовими умовами досить сутужно: туалет надворі, а “ванна кімната” обладнана ночвами, а у кращому випадку – такою сякою лазнею, яку знову ж таки частіше трохи ніяково порівнювати з “сайною” у місті. А при обладнанні у селі більш менш пристойного водопроводу і усяких зручностей одразу ж згадайте ще й про каналізацію. 😉

    Отже, транспорт, комунікації, електрика, водогін, каналізація, газ та опалення. Нічого не забув? А ще треба згадати, що сільський, як і взагалі окремий приватний будинок, потребує більшої до себе уваги і докладання рук у питанні підтримання його існування: у порівнянні з квартирої ці витрати злітають до небес – особливо на початку, доки ще не вийшло усе “на сталі рейки”.

    Народ, от чесно: ви уявляєте собі життя у селі таким самим, як у міській квартирі – тільки “якщо ти прагнеш усамітнення” – ото і вся різниця. А це геть не так. І якщо у якійсь там Німеччині чи навіть Польщі село за рівнем побутового комфорту та розвинутості інфраструктури і справді не надто відрізняється від міста – ну й справді може бути проблема, коли немає з ким спілкуватися чи нема куди піти ввечері – то у нас ця різниця просто разюча і приголомшлива. І навіть банальне “є інтернет у селі” і “є інтернет у місті” можуть настільки відрізнятися насправді, що увесь цей “дауншифтінг по-українські” більше схожий на намаганнє видати уявне за дійсність – а дійсність наша жорстока і навіть дуже жорстока – зважайте і на це, панове-“дауншифтери”.

    ЗИ: як на мене правильний початок – жити у місті, працювати у місті, і поступово будувати свій будинок десь за містом, потім потроху там жити – літом на канікулах, тощо – потім може більше, потім, у разі потреби чи якихось негараздів у місті тимчасово переселятися туди “взагалі” – але ідея усе покинути і поїхати жити на село особисто у мене не викликає нічого, окрім гострого усвідомлення нерозуміння автором ідеї усіх реалій саме _нашого_ життя.

    ЗИ: формально я і сам з села – у містах живу останні 13 років – так, також маю на меті завести собі “заміський будиночок”, але, мабуть, “наша Галя балована”, і тому мої вимоги до мого будиночку перевищують наразі мої можливості “усе покинути і зайнятися тільки будинком”. Але в мене є достатня кількість знайомих, які тут, у Києві, живуть у своїх будинках – то я вам скажу навіть на їх прикладі в мене є беспосередня можливість оцінити необхідні витрати, як грошові, так і власної праці. І витрати ці аж надто чималі. А ви, звісно, вирішуйте самі. От тільки ця ідея – не “дауншифтінг” це… 😉

  • Нагадую, автор в курсі життя в селі, а от коментатор, схоже, не зовсім уважно прочитав мій пост…

    у вас, звиняйте за вираз, ніфіга не “дауншифтінг” виходить, бо дауншифтінг – це – читаємо уважно! – відмова від можливостей заради інших можливостей. А ви у даному випадку відмовляєтеся від “можливості мати своє житло у місті” – ага. Стривайте! Але ж ви й не маєте такої можливості – ага? То який же це тоді “дауншифтінг”?

    Яка різниця як то назвати? Я відмовляюся від кар’єрних гонок і міста – ось від чого я відмовляюся. І тут слід розуміти, що в основному під словом “місто” я маю на увазі великі міста – Київ, Дніпропетровськ, Львів і т.д. Я відмовлюся від його великих можливостей для власного спокою і комфорту!
    Але я зміг би мабуть комфортно почувати себе, скажімо, у Тернополі чи де інде.. Це не обовязково має бути село…

    Мене втомлює жити у постійному очікуванні чергового підвищення квартплати, оренди і. як наслідок, чергового переїзду. Я не можу повністю розслабитись і комфортно почуватись у ЧУЖІЙ квартирі. І я вважаю що саме дно життя – це жити з сімєю та дитиною у ЧИЇЙСЬ квартирі. Про проблеми самого міста я взагалі мовчу! От і все. Я не є прихильником радикального дауншифтінгу з ходінням голим і споживанням пророщених зерен та проживанням у глиняних землянках…

    Вчора якраз переглядав випадково першу частину “Брата”, там була таке: “Місто-то страшна сила. Воно затягує. І тільки сильний може її побороти…”

    Ви там, у селі, працювати збираєтеся? Де? У колгоспі?

    Перечитайте пост, я про це писав.

    А стосовно побутових проблем, то ніхто не казав шо все буде добре. Але вони є скрізь. Як в місті, так і в селі. Але не треба тут травити страшні оповіді про те що всі села – це повна жопа, вибачте на слові. Все залежить від вас, як облаштуєте свій побут, так і буде.

    Мені зрозуміло одне – краще я ті 600 баксів, які середньостатистична сім’я витрачає на аренду квартири у Києві (читай – віддають чужим людям) буду витрачати на себе та свою сім’ю. І так, одного місяця за ті самі 600 доларів можна купити бойлер, іншого – облаштувати каналізацію, ще іншого – ше шось корисне зробити для свого будинку… Логічно?

    Питання про те, звідки в мене в селі буде така зарплата не задавати – пенречитуйте пост або набирайте в гуглі слово “фрілансінг” – це те, чим я заробляю і зараз, живучи в місті. І мені нема різниці, де сидіти за компом – в Києві чи десь в селі…

  • 0scar

    У автора хибне уявлення про дауншифтинг, “смешались в кучу кони, люди…”
    Стати сільським блогером з міського – не дауншифтинг.
    Небажання платити квартплату – не дауншифтинг.
    ІТ-вечорниці – не дауншифтинг.
    І у 23 роки розмови про дауншифтинг не більше ніж “пагаваріть”. Щоб робити шифт донизу потрібно спочатку таки чогось досягти вгорі. Рядовий спеціаліст, що кинув роботу – не дауншифтер, а невдаха, що не зміг себе реалізувати. І суть цього явища власне не у переїзді в село, і не у “відмові від кар’єрної гонки” не потрібно змішувати до купи різні “світогляди”.
    Хоча нічого дивного, слово ж гарне, модне, то як же про нього поста не на шкрябати у власному блозі…

  • Мдя, бачу хтось дуже любить розвішувати ярлики…

    Цікаво, а як визначити той період, коли ти “чогось досягнув”? )))

    Ви впевнені, що дауншифтінг – це лише коли ви стали власником Гугла і вирішили забити?

    І, щоб вважати себе ним треба обовязково мати ту грьобану квартиру в Кийові по тій же ціні, що і пентхауси в Лондоні, Парижі та Нью-Йорку? )))
    Інших варіантів нема?

    Почитайте все ж таки спільноти дауншифтерів…

    Можна звинувачувати мене в юнашескам максімалізмє, рамантізмє, бажанні поюзати модні словцята і теде, але шо з того? Добре, хай кожен лишається на своїй впертый позиції, мені від того не холодно-не гаряче…
    Життя всіх розсудить. побачимо…

  • 0scar

    Схаменіться, Міхо 🙂 Які ярлики? Які вперті позиції? Чи є що розсуджувати? 🙂
    Дауншифтинг – відмова від чогось досягнутого (для кожного своя міра – Гугл, Мікрософт, президент країни) на користь простих людських цінностей.
    Як і кожна модна чи не дуже течія (чи теорія) збираючи прихильників розширює свої первинні рамки, то ж мене і не дивує, що деякі адепти, наприклад тих же екопоселень, знаходять щось близьке для себе у дауншифтингу. А далі вже як схоче конкретний індивід – буде називати себе екопоселенцем або дауншифтером (або й через дефіс).
    Про дауншифтинг я читав, інакше просто пройшов би мимо цієї сторінки.
    Можна й звинувачувати, а справді, шо з того? А нічого з того. Це факт і неминучий період в житті, тож ставлюся до такого з розумінням.
    З мого боку жодної впертої позиції, у мене є і квартира в місті і “домік в дєрєвнє”, тільки от у мене ще є справи у місті, а домік – відпочинок.
    А взагалі скидається на те, що Ви хочете перетягнути місто у село 🙂 Все так само, лиш з різницею в тому, що у цьому “своєму” селі у Вас буде своя хата за яку не потрібно буде “віддавати чужим людям 600 у.о.” Але кажуть що замість намагатись витрачати менше можна спробувати заробляти більше 😉
    Боронь Боже, Міхо, я не маю на меті відмовляти Вас чи когось іншого від власних ідей, і не мав наміру Вас висміювати чи ображати. Просто як і попередньому дописувачеві The Lex’у, мені здалось, що Ваше бачення має достатньо вузьких місць. І я всього лиш висловив свою думку. А для чого ж тоді коментарі? 😉

  • Та так, коментуйте на здоров’я! 🙂

  • 100% Если верить в то что делаешь, материализовать мечту можно! Пусть это будет даже самая абсурдная идея!

    Я сам не дауншифтер. Признаться честно, Я БЕЖАЛ! Это другой вариант, он идет вразрез с принципами дауншифтинга. Но это мой путь, похоже, единственно-верный!

    И только здесь, вдали от муравейникополиса, вслушиваясь в шум морского прибоя и всматриваясь в звезды, я научился отвечать на свои вопросы и не бояться своих мыслей и желаний!

    А когда я возвращаюсь в муравейник, я действую так, как НУЖНО! Я знаю точно – на долго меня не хватит. Я снова буду бежать. Бужать Туда, где я снова становлюсь Собой. Но это уже другое. Я больше не боюсь города. Я Возвращаюсь туда чтобы Добиваться целей. А потом снова уходить из него, чтобы остаться Собой.

    Мог ли подумать малыш, приехавший в грязную общагу Столицы с райцентра, что через какое-то время он будет жить на берегу Окена и заниматься тем, что он видел только на каких-то призрачных райских картинках? Нивжизнь! Но Время фильтрует Реальные желания и Вознаграждает Жаждущих!
    Насчет деревни париться особо не стОит – живут и тут, в попе мира. Приезжают, рожают, растят, образовывают. Нужно просто НЕ БОЯТЬСЯ это делать.

    И, быть может, такой вариант, изложенный выше, мне когда-то и понадобится, чтобы найти свой дом, куда можно вернуться Навсегда!

    Мне интересно
    мейл kitekiev@gmail.com

  • “за”, “за” і ще раз “за”!..
    немає жодної проблеми!..
    жити не в місті — це чудово!..
    за допомогою транспорту можна доїхати в найближче місто, якщо є сум за театром, кінотеатром, іншими міськими забавами!..
    інша справа, що будеш сумувати за рідним містом…
    я львів’янин — тому тяжко уявляю, як можу жити без архітектури та галицької ґречності…

  • Олександр

    Готові поселитися на землі? Надамо безкоштовно сімейній парі 1га для поселення, робота є, з житлом допоможемо.096 662 6060.