Авантюра Чапая

Артем Чапай. В миру Антон Чап’як. Дуже шкодую, що свого часу не познайомився нормально та не затусив з цим чуваком, коли була нагода (різні антикиєвозабудовні акції і особливо Пейзажка). Я знав лише хто він і шо він, почитував час-від-часу його статті та ЖЖ і пару разів перетинався на тих-таки акціях, тобто знав як він виглядає візуально. А зараз ніби вже й приводу нема…

Колись завантажив його книгу в електронному форматі, та чомусь так і не дійшло діло, щоб розархівувати і прочитати. Але от помітив її ж в паперовому варіанти у дівчини і… засмоктало так шо не передати! Мабуть тому, що цей свій чувак (так, саме “чувак”, бо ті, хто не ображається на це слово, розуміють його істинне значення – близька по духу людина, яку розумієш і просто щасливий від того, що ця людина живе на цьому світі), який не соромиться себе і максимально відкритий до навколишнього Світу.

Окрім просто надзвичайного захопливого сюжету і можливості використовувати книгу як гайд по Штатах, Мексиці, Кубі, Беліз та Гватемалі, вона зачепила якусь струну в мені. Думаю, вона мене змінила. В плані того, що я тепер зроблю щось зовсім не так, як би мало бути без неї. Наприклад, перестану придумувати відмазки самому собі, перестану боятися, выдкладати і таки таки відважусь та вирушу, хай без достатньої кількості грошей і всього решта, у Свою Велику Подорож. (Дякувати долі, окрім Артема, грунт до цього готувався впродовж довго часу спілкуванням ще з двома людьми того ж типу, які, прокинувшись вранці, вирішують, що непогано було б махнути, скажімо, до Відня, і того ж дня виходять на дорогу і їдуть. Але це окрема історія 🙂 )

Ну і, кілька моментів:

кілька днів ішов уздовж Тихого океану.
ніколи не думав, що досі є такі місця:
на кілометри, кілометри й кілометри – нікого.
на світанку найкраще: рожево-блакитні величні хвилі,
білий туман і світле-світле небо.
й уявляєш, що дивишся вперед –
проминаєш Антарктиду і аж десь там –
Автралія, через половину земної кулі.

на березі казкового озера Атітлан розговорився
з мандрівним клоуном. він цілком відповідає
дорослим уявленням про клоунів:
дуже сумний 55-річний чолов’яга з Сальвадору.
ввечері я теж сумний, особливо якщо починається дощ,
а ще не знаю, де ночувати –
і цей клоун здався дуже схожим на мене.

зате вдень я думаю інакше:
у мене є все, що треба для щастя!
казкові краєвиди, вогняні вулкани,
океан, час від часу красиві жінки –
і свобода!
Купаюся голий в океані
й не відчуваю потреби володіти,
щоб насолоджуватися.

***

у Мехіко, бо високо, в січні доволі прохолодно – як у нас наприкінці бабиного літа.

й оце в будинку друзів лежу під теплою ковдрою. в сусідній кімнаті грає чудова музика, читаю один із томів “Історії сексуальності” Мішеля Фуко, а на животі спить чорний кіт.
і я зрозумів, що зовсім не треба, щоб кіт був “мій”, щоб диск, книга, ковдра чи кімната були мої, щоб кайфувати. а головне, не потрібно намагатися продовжити цей стан.

момент не треба ловити, ним треба насолодитись і відпустити.

через годину кіт пішов у своїх котячих справах, через дві я скинув ковдру, завтра залишу книгу недочитаною, залишу цю кімнату й поїду далі на північ.

колись я намагався увічнити такий стан, як учора. зі мною жила кицька, цілу зиму читав вечорами під ковдрою – але зараз мені ні трохи не гірше – а здається, й краще. летюча насолода – і перехід до інших справ, мрій, насолод, хай навіть клопотів – вони також життя, смак, запах, дотик.

йду пити яблучний чай із лимоном і медом,
а післязавтра вирушаю в напрямі Чіуауа
(часом транслітерують “Чіхуахуа”, але там звуку “х” нема ні хуа 😉

***

останнім часом, я часом
почуваюся старим-старим.
мабуть, коли отак бомжуєш, персональний час тече швидше.
бачиш більше добра від людей –
але й тебе частіше намагаються обЄїбати.
частіше й гостріше відчуваєш красу та щастя –
але й розпач і необхідність термінового долання труднощів.

Якщо читання в електронному форматі – не проблема, то автор люб’язно надає можливість завантажити книгу в різних форматах:
http://chapeye.livejournal.com/484077.html

До речі, скоро у Антона виходить нова книга, цього разу вже про “кругосвітню” подорож Україною на мотоциклі. Тре буде постаратись потрапити на презентацію, бо я потребую нової дози Чапаєвої прози…

  • opanaz

    )) Те, про шо ми нині говорили.

    Книгу про Україною на мотоциклі бачив кілька днів назад в книгарні.

    Думаю нам буде ще багато про що поговорити окрім сайту.

    opanaz