Все разом

Пишу цей пост просто від нерозуміння куди себе подіти. Сьогодні був обстріл градами мирного Маріуполя, загинуло багато людей. А в інтернеті знову війна коментарів.

Боти-ботами, але є ще, сподіваюсь, люди, яких можна змусити думати. Наша мета – не сперечатися з абсурдними коментарями від повністю контужених…

kontuzhena

…а намагатися вплинути на людей, яких ще хвороба охопила не повністю. Поставити їм питання, які заженуть їх в тупик. Хай навіть вони не визнають цього вголос, але внутрішньо, можливо, дійсно запитають і себе самі: “А й справді!?”.

Треба перестати гратися в артилеристів і намагатися порахувати, з якого кута хто і чим стріляв. Поглянемо в корінь, на першопричину.

Головне, на мою думку, питання, яке треба ставити – за що воюємо? Continue reading Хунта

Read more

Ріcпект журналістці. Сказала все те, що я тримав у себе в голові.. Я захоплений кампанією, яку організувала громадськість на захист родини Павличенків. Я навіть не ставлю сам собі питань на кшталт “Звідки ресурси?”, “Кому це вигідно?” і “Чому саме Павличенки? У нас що, лише вони одні сидять за злочин, який не скоювали?”. Якби я намагався шукати відповіді на ці питання, я б протирічив сам собі і власному досвіду: я знаю, як це, коли ти хочеш аби біля тебе не курили, а тобі кажуть: “А шо, тільки я тут курю? І взагалі, он завод дивись у вікні димить, він набагато більше повітря псує!”. Писав вже про подібне.

Але я ніколи не підтримував акцій на захист батька і сина. Continue reading Свободу чесним?

Read more

Навіть не знаю з чого почати. Це просто злість і безпосрадність. Злість на саму Систему. На цю грьобану державу Вічного Покращення.

Якщо раніше лікарям просто віддячували хто скільки може і чим може (це більш-менш зрозуміло, коли видно, що людина дійсно тобі допомогла і щиро старалася, а про рівень зарплат ми всі знали…), то зараз вам просто кажуть, що близьку вам людину, яку перед цим навіть швидка не хотіла забирати до лікарні для більш точної діагностики (“та всьо там нормально!”), вже везуть на операційний стіл, бо знадобилося невідкладне втручання, а обладнання, за допомогою якого робитимуть операцію начебто в аренді і бла-бла-бла… коротше, вам кажуть, що потрібно буде заплатити стіки-то тисяч гривень. На твою фразу, що в тебе нема зараз таких грошей, просто питають: “То що, хай помирає?”. Continue reading Ніколи не потрапляйте до лікарні!

Read more

За час роботи в громадській екологічній організації було цікаво спостерігати за деякими речами. Зокрема за тим, як люди легко і просто знаходять в будь-яких діях політичні аспекти і проплачесність. Перейшли дорогу комусь з регіонів – оранжевиє запроданци і бандеравци, завадили комусь із БЮТівських підданих дерибанити заплаву Десни і “Вечерние вести” випускають емоційну статтю з великою купою слюни і малою кількістю адекватності. І таких випадків – сотні! Але “собаки гавкають, караван іде”. Врешті, я зрозумів, що такий стан речей – норма, і не варто розпорошуватись на подібні випадки, які обов’язково супроводжують будь-яку більш-менш ефективну діяльність. Є люди, які не здатні копнути, зробити аналіз і перед тим, як звинувачувати у тому, що хтось комусь “відстігнув”, переконатися, що організація послідовно займається певним питанням на політичному рівні уже більше 10 років…

Особливо весело зі сланцевим газом. Continue reading Впливи

Read more

Чому я агітую людей замість дзеркальних камер купувати мильнички, а сам маю дзеркалку і хочу купити ще крутішу камеру?

Розкажу вам таку історію. Була колись у мене році ще так у 2006 на користуванні (не моя!) чудова “мильничка” від Соні – DSC-V1. Я тоді не думав про те, як я фоткаю, а просто натискав на кнопочку. Continue reading В задзеркаллі (Частина 1)

Read more

З такою назвою фесту хочеться одразу придумати заголовок на кшталт “Республіка Драйву” чи “Республіка Щастя”, але ж нє, то пафосно. Та й взагалі, останнє вже заюзано Казантипом. Тому буде отако. Все, що я встиг наловити в плані вражень.

Continue reading Республіка – 2012. Як це було

Read more

З чим з чим, а з автостопом (тьху-тьху-тьху) цього року щастить – це поки що одна з небагатьох цілей, поставлених на 2012, яка успішно впроваджується 🙂 В принципі, я мабуть поїхав би на фестиваль “Захід” стопом і так, але відсутність квитків на Львів за тиждень до події лише посприяла моїй впевненості у правильному виборі способу добирання.

П’ятниця, 17 серпня, 9.30. Я на тразі поблизу автостанції “Дачна”. Continue reading Автостопом на Захід

Read more

Не знаю, що на мене найшло, але це певно один з тих рідкісних моментів, які тривають геть недовго (день, місяць, пів року?) і я можу навіть обдумати все і підготуватися як слід. Мені випав шанс. Шанс спробувати пожити життям того, іншого Міхи, із паралельного простору.

Коли розумієш, що в тебе нема нікого, з ким би хотілося чи моглося просто поговорити, кого б ти міг назвати другом; коли на роботі вже повністю перегорів; коли старі захоплення і зацікавлення вичерпали себе… – ти розумієш: ось вона, свобода! Тут і зараз нема абсолютно нічого важливого і суттєвого для тебе. Такого, що тримало б. Абсолютно все одно, що буде завтра: я готовий починати все з початку. Але ця свобода не дає радості, поки ти відчуваєш, як вона витає над тобою, а ти намагаєшся вдавати, що все по-старому.

І оце думаю, а що якщо дійсно…? Continue reading Нове життя

Read more

Я знаю, обсирати критикувати легко. Але ж бляха, що може бути простіше за ведення Твітера? Ну так, це як з фотографією: здавалося б, усі можуть подивитися у віконечко і натиснути на кнопочку, але бувають люди, у яких чомусь більшість фото виходять з відрізаними головами та іншими радощами. У кожного свої таланти. Але ж бляха! Офіційний Твітер фетивалю “Захід”!


Чувак, ти кажись перелогінитись забув. З усіма буває. Але ж скільки вже висить! Перевіряти треба результати своєї роботи!

Йдемо далі. Continue reading Складна робота SMM-щика

Read more