Буда + Пешт

DSCF5586.JPG

Перші кроки на платформу будапештського вокзалу Келеті і я розумію – я вдома! Той самий не те що б бруд, але якась невпорядованість і невичурність усього навколо, ті ж самі погляди і, принаймні зовні, ті ж самі люди. Східна Європа!

Ролик в тему

Але за пів години я вже розумітиму, що я помилився. Зовсім ні на що не схожа, космічна мова (неначе китайці розмовляють німецькою) і… схема назв вулиць. Одна й та сама вулиця може насправді бути кількома різними (в нас теж таке є, але в нас принаймні ділять від якогось явного знаку – різкий вигин, до прикладу…) Треба уважно дивитися на друге на слово в табличках з назвами, бо якщо ви шукаєте вулицю Rózsa, то має бути Rózsa utca, а Rózsa tere – то вже інше 🙂 Зате зручно, що на кожній табличці є стрілочки які вказують діапазон номерів будинків поквартально. Одразу видно, що в даному кварталі по лівій стороні будинки з номерами 9-21, скажімо. Англійську там знають трішки краще ніж у нас, але в принципі не дуже. І ще чомусь там всі банки люблять тулити в свої назви цифру 24, проте я не знайшов жодного відділення, яке працювало б вночі. А обміннники… я вже сказав що з англійською погано, плюс чомусь у всих обмінниках коли бачили мої залізні євро, то починали щось гелготати, подекуди вставляючи єдине вивчене англійською мовою слово – “Сорі” 🙂 Добре, що картки там приймають в будь-якому гастрономі.

Ось, до речі, вокзал, з кого почалося моє знайомство з містом.

DSCF5782.JPG

Хостел мій знаходився неподалік того таки вокзалу у типовому “львівському” будиночку з внутрішнім двориком і там прямо в під’їзді cтоять баки зі сміттям (хоч він і переходить у внутрішній відкритий дворик, та все ж запах не дуже…).

DSCF5611.JPG

DSCF5612.JPG

Закинувши речі до хостелу, вирушаю на прогулянку містом…

DSCF5533.JPG

Не міг пропустити такий кадр 🙂 До речі, в Польші теж бачив рекламу Форнетті, але щоб десь продавалось – то ні. А тут бачив як продавали 🙂

DSCF5543.JPG

DSCF5544.JPG

Частина міста, якою я рухаюся навмання, намагаючись вийти до води – це вузенькі вулички з одностороннім рухом чи взагалі пішоходні, переповнені туристами, симпатичними кафешками і.. чомусь навколо лише авто з 80-х. Додати до цього описану вище атмосферу старовини плюс трішки захаращеності і дійсно спрацьовує враження, що перенісся на машині часу в період, коли я ще не народився або був дуже малий…

DSCF5545.JPG

Тут дуже хочу вставити невеличку ремарку, бо я дуже злий на цей момент. Ніколи не користуйтеся мапами, які вам можуть запропонувати у будь-якому хостелі будь-якого міста Європи. Як бачите, в мене вже ціла колекція цих мап в мультяшному стилі з різних міст, і всі вони калічні.

Все промальовано не пропорціонально, видно лише основні вулиці, а замість позначок визначних місць там натикано купу ресторанів і різних послуг. Зовнішній вигляд виправдовує вміст: мапа дійсно схожа на мапу України в Букварі.

Але я таки дістався Дунаю…

DSCF5549.JPG

…і починаю витирати бруд з набережної колінами, не пропускаючи жодного стовпчика, який хоч трішки може виконувати роль штатива. Бо все, що варто робити у Будапешті (окрім відвідин купалень, про які пізніше) – гуляти вздовж Дунаю.

DSCF5567.JPG

DSCF5582.JPG

DSCF5596.JPG

Наступний день – вже більш довга і тривала прогулянка обома частинами міста…

DSCF5620.JPG

DSCF5637.JPG

DSCF5638.JPG

DSCF5640.JPG

Турецька купальня Рудаш. Хотів відвідати, але між мною і касиром постав мовний бар’єр…

DSCF5642.JPG

… і гора навпроти…

DSCF5645.JPG

..пішов паралельно свої нічній прогулянці, але вже по іншому березі.

DSCF5649.JPG

DSCF5650.JPG

DSCF5655.JPG

DSCF5657.JPG

У цьому місці є фунікулер, який піднімає на гору з замком Буда, але 40 гривень на наші гроші в один бік – ізвольте! Я краще прогуляюсь – більше побачу.

DSCF5659.JPG

Тож я пройшов через тунель під горою, і за 10 хвилин піднявся сходами а потім серпантинтом. Паралельно встиг поспілкуватися (питав кращий шлях) з водіями українських туристичних автобусів, що рядочком стояли на серпантині (до речі, там з півтора десятка автобусів десять було з українськими номерами!) і пристати до якоїсь групи туристів з найнятим екскурсоводом, які гордо несли на високій паличці жовто-блакитний прапорець 🙂

DSCF5660.JPG

Чомусь зовсім мене в той момент не цікавило, що це за архітектура поруч, її історія, не хотілося заходити всередину і слухати екскурсовода. Хотілося просто милуватися видами!

DSCF5675.JPG

Ось це фото нижче клікабельне, якщо що 😉

DSCF5681.JPG

DSCF5682.JPG

DSCF5685.JPG

DSCF5688.JPG

DSCF5689.JPG

Поперся в сторону Парламенту, від якого починався інший Будапешт – чистенький і охайний. Від нього вже взяв курс на купальні Сечені, паралельно дегустуючи в маленьких забігайлівках “самсін спешл фром Хангарі” і потім купуючи то все в найближчих по дорозі гастрономах на подарунки.

DSCF5697.JPG

DSCF5702.JPG

DSCF5705.JPG

Нічого не нагадує рекламка? 😉

DSCF5733.JPG

DSCF5739.JPG

Отак я дійшов до парку, де мали бути ті купальні. Але спершу я повтикав на фіктивний замок (бо він ніякий не старий, а збудований кажись на початку минулого століття)…

DSCF5744.JPG

DSCF5746.JPG

І зацінив місцевий ніштяк (не знаю як називається) – рогалик не то солодкий, не то солонуватий. Смачно!

DSCF5753.JPG

Порадувала дітвора, яка витворяла трюки на самокатах. Зароджується новий вид спорту. Мене це радує, бо я теж подумую давно де б купити дорослий самокат і стати з перших “продвігатєлєй” цього руху в Україні. Бо самокат на відміну від велосипеда легкий, його можна брати в ліфт, в метро, в маршрутку і на ньому можна значно пришвидшити своє пересування містом.

DSCF5759.JPG

Не цікава “Площа героїв”…

DSCF5773.JPG

…і ось я на місці!

DSCF5769.JPG

Сечені – це нереально великий палац, який насправді являє собою купальні. Всередині купа басейнів з різною температурою води – від 8 до сорока з чимось, здається так. Ходиш, мандруєш з одного басейну в інший. І головна фішка – кілька величезних басейнів з гарячою водою на вулиці! Там є додаткові приколи, як то всілякі гідромасажні фонтани, підводні струмені і навіть штучні течії, що підхоплюють натовп і носять по колу, а також “наводні” столики, на яких деякі постійні відвідувачі грають в шахи. Фоткати, як ви розумієте, я там не міг, тому ось не моє відео 🙂

Ну і шо? І всьо! Після водних процедур я вичавлений немов лимон, пофігістично несу свої мокрі плавки в прозорому целофановому пакетику через все місто. Хочеться лише поїсти і пошвидше дійти до вокзалу. Єдине що може відволікти – цікава реклама…

DSCF5774.JPG

…і чудові затишні міжбудинові дворики…

DSCF5780.JPG

Отакий от несподіваний кінець опису чудової поїздки! 🙂

  • Pingback: Віденські фотонотатки (частина друга) | Mixa-Blog()

  • Polina

    кльове місто! треба туди в серпні на трансфест доїхать

    • Mixa

      Трансфест ета шо, фест транссексуалів?

  • Bodyk

    якраз в тему, планую їхати через паро тижнів туди)
    А як ти добирався туди, які ціни на проживання

    • Mixa

      Ну, туди я приїхав з Відня, а назад їхав міжнародним поїздом на Київ, але їхав у російському вагоні, дуже сподобалося – в купе два місця, умивальник, розетка нормальна, ввічливий провідник… Але навряд чи ти в Україні зможеш купити квиток саме в російський вагон, лише український мабуть. Та й літаком мабуть дешевше вийде…

      Рекомендую хостел в якому я жив http://www.booking.com/hotel/hu/flow-hostel.uk.ht… Дуже затишне і привітне місце! Він новий і тому ціни там приємні – 11 євро за добу. Плюс я безкоштовно лишив у них свої речі коли вже виселився щоб погуляти вдень містом налєгкє. Я б лишився ще на пару днів в Будапешті лише щоб потусити в цьому хостелі! Правда в них були якісь трабли з нагріванням води у душі, сподіваюсь вже полагодили… Але жити там має сенс якщо подорожуватимеш залізницею, бо близько до того ж Келеті – вокзалу. В іншому випадку шукай щось ближче до Дунаю, якщо 40 хвилин прогулянки – напряг для тебе.

      • Bodyk

        угу, хостел реально крутий, дякую!)

  • zymova

    який смачний звіт!
    чимось мені Вільнюс нагадало,поки до води не дійшло)))

  • Вікторія

    нта…талановито написано. Я теж люблю подорожувати і не люблю екскурсії.

  • Чим ти займаєшся?
    Просто подорожуєш чи робота така?

    • Mixa

      Та ні, не подорожую. Та й робота не така. Просто цього року пощастило двіччі відправити себе у відрядження. А раз ти вже в Європі, є Шенген, то чому б незтриматися на два-три дні довше і не поїздити по найближчій окрузі? 🙂

  • Хороший звіт, дякую