У кожного справжнього блоґера, принаймні один раз на рік, є можливість відчути себе на святі: зустріти та познайомитися з подібними собі, з тими, кого раніше знав лише за аватаркою, дізнатися щось нове та просто отримати дозу натхнення та задоволення від спілкування – все починалося з однієї події в 2007 році під назвою BlogCamp. Відтоді назва подій мінялася, але причетні люди, що організовують все це, лишилися практично ті самі. І цього року цим святом для мене став Blogfest 2011.
Офіс компанії “Майкрософт Україна” радісно відчиняв двері відвідувачам (в прямому сенсі – двері відкривали спеціально поставлені для цього мальчіки 🙂 ) і зібрав кількасот, можливо, найвідомих і, можливо, найактивніших діячів українського інтернету.
Єдине, що засмучувало – ціна на футболки з перших блогкемпів, які тоді розповсджувались безкоштовно. Ми з товаришами так і не зрозуміли, що це за прикол такий (Вірити в те, що хтось дійсно купить футболку за такі гроші не вірилося) і ми вирішили, що це наочна демонстрація бізнес-моделі Microsoft 🙂
В холі величезний монітор відображав в реальному часі потік твітів про подію (#msbf).
А ще більший, просто гігантський монітор було під’єднано до ігрової приставки Kinect Xbox 360, яка здатна спостерігати за рухами гравців. Тож, у нас там був бокс, футбол, боулінг і саме веселе – танцювальні змагання! 🙂
Тим часом в залі (спочатку одному, який потім розділили на дві частини для двох різних потоків) тривало найцікавіше – доповіді-презентації.
Тренди сучасного інтернету від Максона і Дмитра Шимківа, аналітика про використання соцмереж українцями від Гліба Вишлінського.
Ну і, який же Блогкемп чи Блогфест без традиційної презентації про стан справ в українській блогосфері від Яндексу!? Антон Волнухін був цього разу оригінальнішим ніж завжди і, окрім цифр, демонстрував кльові аналогії сучасної блоґосфери з телефонною будкою, яка сама по собі вже просто нікому не цікава і “з нею щось треба зробити, аби привернути увагу”: в цей час всі спостерігали фото телефонної кабінки, зламаної навпіл і знову “зшитої” під кутом 45 градусів 🙂
Цифри ж, можна сказати втішають: маємо більше мільйону блоґів, з них 100 активних – тих, що містять мінімум 5 записів, один з них зроблено як мінімум на протязі останніх 3-х місяців (Хоча при цьому кількість активних блогів порівняно з минулим роком зменшилась, раніше їх було 120 тисяч). Щодо мови ведення блоґів теж радісна новина: все більше блоґерів пишуть українською – зі 100 тисяч активних 80 тисяч принаймні інколи пишуть українською.
Крім того, маємо 160 тисяч профілів з України в Твітері. Тут теж прогрес з мовою: за рік кількість тих, що веде свій Тві українською збільшилася ледь не в двіччі – з 29% до 45%, тобто до 75 тисяч. Ууухх… непогано, та?
Сергій Лещенко з “Української правди” ділився досвідом про те, як він використовує блоги у своїй журналістській роботі. Хоча, чесно кажучи, презентація була не те щоб не цікава, але малоінформативна, буває і таке…
Андрій Тимчишин-Валевський, власник магазину ShoeShoe – ось справжній приклад того, як привернути увагу, бути цікавим, запалювати людей та бути джерелом натхнення. Безумовно, найкраща презентація на цьому івенті! В нього можна не тільки вчитися як виступати з презентаціями, а й як робити бізнес і просувати себе в інтернеті всупереч установленим канонам. “Забийте на спеціалістів і правила! Робіть все самостійно! Просто любіть те, що ви робите!” – головні тези, які я для себе виніс. І, дивлячись на успіх його проекту та й на самого Андрія (впевненого, щирого і веселого) не можна йому не вірити…
З того що ще сподобалося і запам’яталося – історія Тетяни Козак з Кореспондент.нет, яка ділилася досвідом запуску сервісу блогів на сайті видання. Схоже, саме на цій презентації я, доконав аудиторію постійними запитаннями спікерам і заслужив звання “главный почемучка события” (зустрів таке в чийомусь звіті :-)).
А, ну так. Всім, схоже дуже сподобався обід 🙂 А ще те, що його можна було їсти в от таких от цікавих кріселках.
Все було організовано на висоті! А десерти! Мммм… Правда не всім пощастило доїсти свою їжу з першого разу. Сервіс так активно працював, що не встиг повернутися на секунду від тарілки, як її уже прибрали невидимі і проворні працівники кейтерингової компанії (не фотошоп! 🙂 )
Після обіду всі намагалися організуватися і провести короткі засідання “клубів за зацікавленнями” ось в таких от гарненьких різнокольорових переговорних кімнатках.
Не знаю, в кого як виходило. В нас не дуже, але було весело.
І схоже саме в цей момент, коли всі були наїджені і розслаблені, самі активні з нас здобували перемогу в квесті “Знайди 9 схованих наклейочок Internet Explorer 9 – отримай ноутбук Samsung!”. До цих пір не можу пробачити собі, що провтикав таку шару. Але однією з умов було те, що фото наклейок треба викласти на SkyDrive, а нетбука я з собою не мав, чи є версія SkyDrive для Андроїда не знав. “А дізнаватися, встановлювати, згадувати пароль… – певно хтось раніше це все зробить.” – І так мабуть подумала більшість, тому що чувак, який виграв ноутбука, схоже, навіть не мав конкурентів (бо якби вони були, то між ними, по ідеї, мали б розігрувати інші призи). Отакеот 🙁
Ну а потім були ще презентації, дискусії, кава, спілкування, призи-призи-призи…
Що ж, це було дійсно Свято! Дякую Максону, Майкрософту і всім причетним та всім тим хто прийшов і був там. Це було супер! Мені сподобалося! Чуєте?!
Правда ж, ми побачимося наступного року?..