Анатолій Дністровий

  • Патетичний блуд
  • Місто уповільненої дії

Загальне враження:

Автор – надзвичайно чесний з читачем, гарний знавець людської психології, і своїми знаннями охоче ділиться з тими, хто не побоїться довести собі, що процеси, які відбуваються в його голові, але про які він боїться говорити вголос і навіть інколи зізнатися самому собіі, мають місце і в головах інших людей. І саме це вбиває наповал!

“Виявляється, ніякий я не збочинець! Я нормальний! І я не винен, що я людина! Хай навіть інколи схожа на тварину, підла і жорстока“ – приблизно такі думки мають виникнути в читача, який взяв книгу не лише задля гаяння часу вечірньою подорожжю додому на метро. Хоча саме це місце для читання підходить чи не найліпше – адже в книзі все надзвичайно життєво і реально.

“Природа людських стосунків, ціна дружби і кохання, і що ж таке зрада з усіх позицій…” – звучить, наче реклама до якогось “мильного” серіальчику,  проте, на моє власне здивування, цю характеристику сформував я. І ліпшого визначення творам ,,,,, не придумати. Чесно. Непопсово. Хоча, що може бути попсовішим з анаше влсне життя? От тіки чомусь мало хто відважується тицьнути нас носом у власні какашки, про які ми вперто намагаємося не помічати, чи, не приведи Господи, з кимось обговорювати. Гламурні репери з недорозвиненим інтелектом і сонгами про життєву правду-матку троєщинських, кріварожскіх чи горлавскіх “гетто” до уваги не беруться, хоча книга їх теж стосується… 

Tags: Анатолій Дністровий, Патетичний блуд, Місто уповільненої дії