Дуже цікаво читати роман про метро, їдучи в самому метро. І дуже цікаве таке відчуття, наче від сновидіння, яке невідомо яким чином переплітається з реальністю... От читаєш ти про те, як у 2034 році жителі Москви, що одного дня спокійненько собі їхали в метрополітені, змушені були зостатися жити у ньому назавжди - на поверхні почалася атомна війна...

Дуже картинно описано, як після подачі спеціального сигналу, машиністи виконують заучену інструкцію, в можливість виконання якої колись ніхто не міг повірити насправді. Але ось, цей сигнал явно звучить... Зупинити поїзд, попросити людей вийти, робітники станції мають закрити гермоворота не пізніше ніж за шість хвилин після оголошення сигналу. На тих, хто лишився ще на ескалаторі - не зважати. Тих, хто заважатиме закриттю воріт - відстрілювати...

І я виходжу з поїзда, все ще "злизуючи" рядки з екрану своєї кпкшки. Нарешті відриваю погляд і... ось вони, гермоворота, переді мною, одразу як спуститись з есклатора... Широчезні пази в стінах, всередині проглядаються троси, що мають опустити величезну махіну і відгородити станцію від решти Світу... Невже це можливо?... Перетин фантастики і реального світу знову збовтує в моїй голові незрозумілу каламуть суму і щему...

Коли мені про це розказали, я не зовсім повірив:

Изобретатель пакетиков для сахара, которые дают в любом фаст-фуде, увидев, как все открывают эти самые пакетики, повесился. Потому что мир его не понял.

Как каждый из нас открывает эти пресловутые пакетики? Берем за край, трясем, чтобы сахар ссыпался вниз, отрываем верхний конец и высыпаем сахар в чашку. Вы представляете, что из-за таких вот наших действий человек удавился?

На самом же деле открываются пакетики одним движением: разрываются пополам и весь сахар оказывается там, где он должен оказаться.

Цікаво, але підтвердження цьому мені так і не вдалося знайти. Як звали того винахідника і чому він виявився таким чутливим? Чи не чергова це інтернет-легенда?..

Шото я зовсім розлінився писати щось до блогу. Але треба хоча б для себе залишити невеличкі нотатки про те, чим я жив у травні. А жив я, як і усі нормальні люди в цю пору, "майовкамі" - поїздками, відпочинком на природі і шашличками... ...далі »