Завтра вранці матиму кілька годин, аби подивитися на Тернопіль. Далі - Івано-Франківщина, село Уніж, тусовка екологічних активістів, а через три дні на тому ж місці - однойменний фестиваль. Отака програмка…

Хоча, думаю, що тиждень на одному місці - це занадто, тому можливо повернуся на день-два раніше, аби встигнути глянути ще на один фест, який буде у Ржищеві…

Колись я зарікся ходити в легендарний і в той же час жлобуватий клуб “Барви”.

Чому легенедарний? Тому що це один з небагатьох негламурних київських клубів, де може виcтупити молода група-початківець. Всі звідси починають, як, наприклад, свого часу Океан Ельзи, Тартак та багато інших.

В той же час, жлобуватий цей клуб тому, що персонал, який там працює (крім, знову ж таки, легендарної і всім відомої персони, яка ховається під ніком Чорт), зовсім не відповідає ідеології, духу та атмосфері закладу. Окрім того, звук там нікуди не годиться. І якшо у вас нема власного обладнання і толкового звукорежисера, хай як ви будете старатися, ваш виступ буде зіпсовано. Це 100-відсотково для всіх молодих груп, які виступають перші рази і не розбираються ні в самому концертному звуку, ні в тому, як можна вплинути на його якість під час виступу в “Барвах”.

Але чому я почав пост з того, що я зарікся туди ходити? Тому що мені доведеться все ж таки туди підти… Чому? Бо група, в якій я колись посідав роль безтолкового басиста і, можна сказати, співзасновником якої я є, після чотирьох років пробних виступів на всіляких універовських заходах та фестивальчиках районного масштабу, нарешті роздуплилася і спромоглася на свій перший виступ у клюбі ! З чим хлопців і вітаю!

Бажаю їм купу підірваного народу в залі, гарного звуку, і відриватися, не зважаючи на всі лажі, які все ж таки (таке життя) можуть виникнути!..

На це варто подивитися!

Так і пропали мої два квиточки у фан-зону на концерт сера Пола - я так і не відважився стовбичити під дощем і визирати на сцену через парасолі.  Та що там - вийти з дому було страшно - води ледь не по коліна. От якби заздалегідь знав і запасся дощовиком, гумовими чоботами і фляшкою якогось алкоголю - може б і було діло…  А так- довелося дивитися по ящику.

А зара я вже пишу цей пост на новій квартирі. Прощавай уродський Харківський, привіт захаращена Дарниця. Залишося саме складне - первезти завтра речі і освоїтися на новому місці…

Екологічна організація “Зелене досьє“, організовуючи фестиваль “Шешори”, мабуть і не здогадувалася, що окрім, власне, самого фестивалю, викличе зародження цілої низки етно-фестів з екологічною складовою. Про два я з них я уже згадував нещодавно, а от буквально на днях мою організацію запросили прийняти участь в екологічній секції ще одного нового етнофесту - Трипільське коло!

Заявлено про участь таких музичних гуртів: «Руслана», «Даха-Браха», «ТіньСонця», «Атмасфера», «DримбаDаDзига», «Очеретяний кіт», «Бурдон», «Русичі», «Вертеп», «Хорта», «ТаРУТА», «Зоряний Корсар», «Сполохъ», «Трігон» Молдова, «OSIMIRA» Беларусь. «Гуляй город», «Божичі» та інші…

Окрім того на фесті буде ще багато всякого цікаво, не буду розповідати - про це можна почитати на сайті заходу. Мене ж найбільше зацікавила секція африканських барабанів - створити спільний ритм разом з натовпом незнайомого люду - це кайф. Обідцяють також майстер-класи…

Єдина проблема тепер - куди ж поїхати. Бо дата проведення цього фесту співпадає з не менш цікавим фестом Уніж, на який я теж збирався…

Перефразував відомий вислів:

“Чисто не там де прибирають, і навіть не там, де не смітять,  а там, де, [censored], стоять урни!!!”

КП “Київський метрополітен” за останній рік зробило стільки всіляких нововведень, що і підрахувати тяжко: тут вам і дитячі голоси, що оголошують станції, і таблички типу “Вихід там-то” замість “Виходу немає”, і зображення неба на стелях вагонів, окремий поїзд з картинами київських художників замість реклами. Віднедавна навіть повісили над входами на кожну станцію такі штуки, які кожні кілька секунд видають ріжучі вухо звуки - то типу для сліпих, щоб могли орієнтуватися де вхід (От мені цікаво, ну знайшов сліпий вхід, а далі як? Як пройти до ескалатора, стати на нього, вчасно зійти, знайти потяг в потрібному напрямку і зайти до нього а потім проробити це все в зворотньому порядку?). Також нещодавно відкрили нову станцію для партизанів та білочок- “Червоний хутір” - в самому лісі, фактично за межами Києва. Її так поспішали збудувати до виборів, аби дати змогу Чорному меру попіаритися, що, як завжди, зробили все похабно - вже зара станція має проблеми з підтопленням грунтовими водами…

При цьому всьому, коли купа грошей йде невідомо куди, рухомий склад уже як морально, так і фізично застарів. Підтверджненням цього стала моя учорашня пригода під час вечірньої поїздки додому.

Десь близько 11-ї вечора поїзд зупинився прямо посеред Південного мосту. Після 10-хвилинного стояння (що для метро, яке курсує по секундам - просто катастрофа) ми побачили машиніста, який намагався майже бігом пробратися через усі вагони, розштовхуючи пасажирів, в інший кінець поїзда а потім так само швидко повернутися назад. Ще через хвилини три, коли машиніст, вочевидь, повернувся, поїзд рушив і тут ми відчули запах… - ми горимо!

Коли ми доїхали до станції “Славутич”, усіх попросили вийти. Люди ще сподівалися, що можна буде поїхати наступним поїздом, але станція почала задимлюватися і невдовзі можна було спостерігати купки людей, що пішки йшли вздовж траси в бік ст. метро “Осокорки” чи намагалися упіймати авто.

Намагався сьогодні знайти новину про цей інциндент в пресі - абсолютний нуль…

Фото: http://web-andyay.livejournal.com/