Теперь у меня есть персональная страница на Я.ру — Mixa!

Это новый сервис Яндекса, который сейчас проходит ограниченное тестирование и регистрация в нём пока доступна только по приглашениям.

Хто пише в блогах про мобілки, хто про кохання, дехто має невизначені блоги і пише всьо підряд, як я наприклад
А от Masterpiecer, після тимчасового занепаду і сумнівів, уже, здається, віднайшов свою парафію. Він тепер пише оповідання в стилі веб 2.0
Та ще й мене втягнув до своїх літературних експериментів - мені тепер доводиться виконувати роль фахівця в PHP. Сміло можна заявити, раз у мене там такий герой, значить жанром Мастерпісера, безумовно, є фантастика!

кожен, хто прийде о 15-ій на Пейзажку, автоматично стане учасником акції. бажано одягтися на подію за повстанським дрес-кодом (власне, жодних обмежень цей дресс-код не передбачає, але задля яскравості карнавалу хотілося б бачити побільше яскравих повстанців).

хочемо також запевнити тих, хто не встигне або не зможе вигадати собі костюмчик, - не бійтеся опинитися білою вороною, координатори про всіх подбають та нададуть необхідну екіпіровку. якщо ж у когось є зайвий костюмчик або корисні повстанські аксесуари - не забудьте прихопити усе це з собою!

…далі »

Була вже стаття з таким заголовком на Хабрі. Але то не в тєму. От я зара напишу!..
Безумовно, так званий Веб 2.0 - ідея велична: люди самі створюють те, що їм потрібно, самі вибирають серед купи мотлоху те, що дійсно варте уваги… І от якраз зараз я хочу поговорити про те, що ж дійсно варто лишити, а що необхідно відправити “ф топку”…
І одразу сам себе виправлю: годиться все! Питання лише в тому, як це використовувати і кому це потрібно.
Візьмемо за приклад славнозвісний Twitter. Я давно мріяв про подібний сервіс! Інколи хочеться щось таке сказати, що не тягне на повноцінний пост, Але сказати всеодно хочеться… А можливість писати з мобільного і взагалі для мене неоціненна! - що може бути краще, ніж, стоячи на вершині Говерли, писати “в прямому ефірі” про свої почуття?!

Але мені не подобається те, як деякі люди використовують Твіттер - мені здається абсурдною ідея писати пости типу “іду в туалет”, “сиджу на парі”, “поїв”, “вмився”, “лягаю спати”, “добрий ранок” та купу подібних, і все це я отримував по сто разів на день смсками, день у день, поки не відписався від усіх нафіг…

Який сенс побідних записів? Хіба можна буде пригадати і ідентифікувати якийсь період свого життя, прочитавши потім “поїв”? Яку цінність несуть ці записи для інших? …далі »