“Іноді перестаєш відчувати будь-які емоції до всіх людей…тобі просто байдуже. Але як усе в цьому світі, цей стан не може бут постійним. Саме тоді він починає проходити певні мутації і перетворюватись на ненависть до людей. Я іноді люблю такий стан. Бо він змушує прокинутись свідомість. І саме тоді ти починаєш щось змінювати у своєму житті.”
Один із самих цікавих “небаянових” серфінг-сайтів weblinks.ru, здається, припиняє своє існування. Причини не відомі і ще є надія на відродження активності проекту. Постійні читачі обговорють можливі варианти зупинки оновлення сайту і сподіваються на краще. Я теж хотів би бачити цей ресурс “живим” і бажаю його авторам вирішення усіх можливих проблем, які заважають радувати користувачів щоденними цікавими лінками.
У кожного з нас є спогади, які дуже рідко, але спливають у свідомості наче якесь далеке-далеке марево… Спогади різні, але зазвичай, вони приємні. Адже погане все забувається, а якіщо й ні, то стає неактуальним і не такими страшними, як здавалося ТОДІ.
Напружити пам’ять і викласти на поверхню яскраві моменти свого життя допоможе www.pomnish.ru. Можна навіть читати чужі спогади, розділені за категоріями і порівняти зі своїми. Інтимно-секретні моменти можна лишити лише для себе, не даючи “добро” на їх публікацію для широкого загалу спогадошукачів.
Побачив по ящику цей кліп і чогось одразу виникло бажання записати назву групи - щоб потім знайти в неті. Так і зробив. Тепер сумніваюся в доцільності своїх дій…
Зігнувся. Руки в кишенях. Короткими кроками швидко йду по давно знайомій доріжці. Навколо, наче в тумані пропливає парк Шевченка. Мої ніздрі ловлять тонкий аромат свята. Скрізь ходять люди. Десятки людей, щасливих, галасливих і п’яних. П’ятниця. Сміються, кидають сніжками одне в одного. І не залишають мені жодного шансу. Окрім тієї будівлі попереду. Все колись доходить свого кінця. І моє терпіння теж. Два літри пива – це не жарт.
Останні п’ятдесят метрів я зриваюсь на біг. Нема вже сил йти. Сніг вилітає з-під ніг. Та яке мені до того діло? Кудись зникають звуки, гаснуть усі ліхтарі. Люди перестають бути чоловіками та жінками. Яка різниця, чоловік чи жінка? А зрадник-час, знущаючись, щосили сповільнює свій хід. Усюди чую його беззвучний сміх. Але мене так просто не зупиниш! Нарешті бачу рятівні сходи вниз. Та, ступивши на першу сходинку, я розумію, чому час так дико реготав з мене. Життя не любить п’яниць. І зачиняє перед ними двері.
Панічно озираюсь навколо. Руки, що вже були напоготові, повільно опускаються у відчаї. Зверху на мене дивиться веселе кругле лице чоловіка. На голові у нього синій кашкет. …далі »
27.07 велотуса, прописана на форумі Велокиєва, збереться в лісі поблизу містечка Боярка, щоб разом потусуватися, поганяти на роверах, взяти участь в конкурсах, пострибати на батуті і взагалі класно провести час. Дійство триватиме, якщо не помиляюся, цілих три дні. Тож, кому цікаво, шукайте необхідну інфу!
Тут тре буде написати шось про себе, а поки шо традиційне Lorem ipsum! Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit. Mauris ac mauris. Integer imperdiet, leo fringilla aliquet aliquet, sapien nulla fringilla sem, at convallis nulla risus sed nisl. Duis dapibus quam in velit. Vivamus ut ante. Duis eget nulla. Fusce luctus molestie velit. Maecenas a lacus. Duis varius. Maecenas turpis. Quisque sapien nisi, pretium in, pellentesque et, euismod quis, urna. Nunc a mauris. Vivamus nec velit. Curabitur feugiat sodales ante. Nulla varius erat ac augue rutrum volutpat. Donec porta diam sit amet felis. Cras accumsan ante quis magna.